Помилка 3: Вчити за древнім зразком слово-переклад.
Ми сильно акцентуєм увагу на вивченні слів, і забуваєм, що ми говорим не словами, а цілими реченнями.
Англійська і українська мова – дуже різні мови. Тому принципи побудови речень – різні, подібно до то як відрізняються звуки (в англійській є звуки, яких немає в українській, і навпаки) і слова (всім зрозуміло, що слова в різних мовах різні).
Що це за принципи побудови речень, які відрізняються в англійській і українській мові? На практиці ми з таким стикалися не раз: ніби всі слова відомі, а про що мова – неясно. Наприклад:
It won’t last. – То не надовго. (Дослівно: Це не буде тривати.)
Подивіться уважно на англійське речення і українське. А тепер уявіть, що ви хочете сказати по-англійськи: то не надовго. Перекласти слово в слово не вдасться. От через такі моменти нам важко спілкуватись англійською. Хоч знаємо слова, але до кінця не розуміємо, як будуються речення.
Роль слів у спілкуванні сильно перебільшена. Є багато людей, які знають достатньо слів, але не вміють спілкуватися. Бо хоч речення і складається лише зі слів, треба знати, розуміти, або відчувати як складати їх докупи. Про один такий принцип, і напевно, найважливіший – розказую отут.
Щоб навчитися спілкуватися мовою, потрібно виробити звичку спостерігати за словосполученнями, реченнями, типовими для англійської і в той самий час нетиповими для української. Коли слухаєте живу англійську (наприклад, дивитеся відео з YouTube) виписувати такі цілі речення або словосполучення.
Висновок: Ми не вчимо слова ізольовано від інших слів, тому що ми говоримо цілими реченнями. Як тоді вчити? Читайте тут!
